З хамами мати справу неприємно. Удвічі неприємно, якщо грубіянить дитина, тим більше власний. Проте нічого не виникає на порожньому місці, завжди є мотиви. Першопричиною хамства можуть бути злість, образа, страх, бажання захистити себе, розчарування і навіть втома.
Дитяче хамство може проявлятися у будь-якому віці, але зазвичай проблема загострюється в моменти вікових криз. Багато батьків не устигають перебудуватися за дорослішаючою дитиною, яка вимагає змінити до нього відношення. На перший погляд, мама і папа не роблять нічого поганого і навіть проявляють терпимість до улюбленого чаду, але забувають, що він росте і протестує проти надмірної опіки.
Пік хамської поведінки доводиться на підлітковий вік. У цьому віці багато дітей самих себе не розуміють, що ж говорити про батьків, які вже забули себе в подібному віці, тому ніяк не можуть порозумітися з таким різним в цей період дитиною.
Найчастіше хамство — це зашифроване послання іншій людині про те, що він щось не так робить. Нерідко за хамством ховається відчай, навіть крик душі. Не кожна дитина зважиться сказати батькам, що йому з ними не дуже комфортно, тому що вони за своїми турботами і проблемами зовсім забули про нього і до них не достукатися. Іноді, щоб отримати хоч якусь порцію уваги, треба сказати "я вас ненавиджу" або "я піду від вас, мені все тут осоружно". За цими жахливими словами ховається усього лише бажання поспілкуватися з батьками, бажання, щоб вони здогадалися, що відбувається в душі дорослішаючої людини.
За хамською поведінкою іноді ховається бажання маніпулювати батьками, які занадто сильно присвячують себе своєму чаду. Якщо дитина відчуває, що може добитися від старших всього, чого побажає, хамство може стати засобом досягнення мети. Якщо не дати відсіч, нічого не зміниться. Треба уміти говорити "ні" своїй дитині. За відмовою, природно, повинна послідувати мотивація, щоб проблема не посилилася. Отримавши щире пояснення відмови, дитина зрозуміє, що його бажання поважають, але через обставини не можуть піти йому назустріч.
Незгоду з думкою дитини треба обов'язково аргументувати і запропонувати разом знайти ті шляхи рішення, які влаштують усіх. Швидше за все, він почне чинити опір і наполягати на своєму, проте усвідомлює, що батьки завжди готові обговорити те або інше питання. Намагаючись побороти хамство, ні в якому разі не можна відповідати грубістю на грубість, особливо небезпечно це робити, якщо з боку дитини йде конструктивна критика, нехай навіть він вибрав не кращий метод її донесення. Найправильніше — дати знати дитині, що подальше продовження розмови буде тоді, коли він заспокоїться. Хамству — ні! Той, хто дозволяє собі хамство, не може розраховувати на участь і розуміння.
Живучи в сім'ї, необхідно дотримуватися певних правил, причому ці правила поширюються на усіх її членів. Якщо дитині не можна підвищувати голос і грубити батькам, то і батькам потрібно навчитися тримати себе в руках, будь то стосунки один з одним або з молодшими членами сім'ї. Якщо в пориві сварки мама і папа при дітях говорять один одному недозволенні для дитячих вух слова і вирази, то не потрібно дивуватися, якщо діти згодом з'ясовуватимуть з ними стосунки їх же словами.
Зіткнувшись з дитячим хамством, не варто відразу зневірятися. Розв'язати проблему можна, правда, провести роботу треба не лише з молодшим членом сім'ї, але і над собою. Одного бажання тут недостатньо, без самокритики і повного охоплення ситуації не обійтися. Іноді досить усього лише переглянути своє відношення до дитини, постаратися бути стриманіше і доброзичливіше до дорослішаючої людини.
